Звіт про участь делегації учнів та вчителів Ліцею міжнародних відносин №51 м. Києва в урочистостях Днів Анни Київської у Франції, м. Санліс

З нагоди святкування п’ятиріччя побратимства між Києвом/Печерський район та містом Санліс/Франція, група учнів Ліцею міжнародних відносин №51м. Києва під керівництвом вчителів французької мови ліцею Гулій Н.Е. та Павловою Н.Л. з 10 по 17 травня 2010 року була запрошена на урочистості Днів Анни Київської. Перша столиця французьких королів – Санліс вшанувала пам’ять своєї королеви, київської княжни Анни Ярославни. Про цю подію, про дружбу з Києвом, про те, що французи знають про Україну, свідчать події, що відбулися протягом цього періоду.

З-поміж французьких міст, малих та великих, Санліс, напевне, має найвищу концентрацію згадок про Україну. На 16 тисяч мешканців — два пам’ятники королеві Анні, меморіальна дошка в пам’ять про український Голодомор 1932-1933 років, та віднедавна — школа імені доньки Ярослава Мудрого.

Мер Санліса Жан-Крістоф Кантер під час урочистої доповіді.

Свідчення, що збереглися про королеву Анну, кажуть про неї як про жінку мудру, щиро віруючу, гарну. Тому цей символічний образ видався переконливим як для святкування ювілею побратимства, так і в ширшому сенсі – для відзначення багатовікових українсько-французьких взаємин. І, як сказав мер міста Жан-Крістоф Кантер на урочистій церемонії, Санліс сьогодні – це єдине місце у Франції, де українці з цілого світу можуть почувати себе як вдома.

Дружні контакти молоді наповняють давні зв’язки новим змістом, тому так важливо, що разом із делегацією з Печерського району приїхали й учні Ліцею міжнародних відносин № 51. Вони жили у родинах учнів одного з колежів міста Санлісу, знайомились з життям французів та вдосконавлювали свою «дуже добру французьку».

Цього року вони зірвали овації залу за чудово поставлену виставу французькою мовою, яка була присвячена історичним подіям епохи Анни Ярославни. Тепер і французькі учні хочуть відвідати Київ.

Під час офіційного прийому в мерії м. Санліс.

Вчителі Ліцею Павлова Н.Л. та Гулій Н.Е. мали змогу висловити свої думки в мерії щодо майбутнього співробітництва.

І, звичайно, самим головним для українських учнів було живе спілкування з однолітками під час екскурсійної програми, встановлення «живих» контактів, пізнання історії та культури не тільки Франції, а й України.