І раптом – війна! Війна, яка відібрала молодість  у  випускників 41-го року…

У роки Другої світової війни у приміщенні школи був німецький шпиталь до 1943 р. Після звільнення Києва тут лікували ранених радянських воїнів та офіцерів.

Під час бомбардування Києва у 1944 році, у приміщення школи влучила бомба, яка зруйнувала праве крило будівлі (нині17,18,19 кабінети).

Фото зруйнованої школи у часи війни

Війна забрала зі стін школи молодих вчителів.  Повернулись з них одиниці…

У важкі повоєнні роки учителями та громадськістю було докладено багато зусиль по відбудові приміщення та налагодженню навчально–виховного процесу, доланню організаційних проблем. Очолити цю роботу було доручено Івановій Ганні Олексіївні. В школі створювалися нові навчальні кабінети, оснащувалися технічними засобами навчання, і у 1949 р. діти знову заповнили класи.

Фото відбудованої школи

Об’єднали дівчаток зі шкіл № 78, 82, 84, 89, 94. З різних навчальних закладів прийшли працювати   й вчителі. І почала працювати жіноча середня школа №51, директором якої стала Іванова Ганна Олексіївна.

На фото: Іванова Ганна Олексіївна (крайня зліва)

У 1950 році, з 23 до 29 квітня,  було проведено тематичне обстеження школи інспектором Міського відділу народної освіти І. Синицею та директором  СШ №134 Бережним Д.Д. За даними Державного архіву м. Києва (фонд Р-4, опис 1, діло №755) у відповідному акті зазначено: «…Школа работает первый год, но впечатление такое, что школа давно обжита, оборудована. В школе создан необходимый уют. Много цветов, есть картины, портреты,. Оборудован общий и физкультурный залы. Стильно оборудованы и все классные комнаты. В школе систематически поддерживается необходимая чистота. Сейчас, в конце года, школа, классные комнаты, коридоры находятся в таком состоянии. Что их совсем не надо ремонтировать.»

У 1954 році до дівчаток 51-ої приєднали хлопчиків з 77-ої школи і оновлений навчальний заклад – середня школа № 51 – продовжив своє життя. А з 1958 року СШ №51 почала функціонувати як спеціалізована школа з поглибленим вивченням англійської мови.

Йшли роки. Народ заліковував рани, нанесені війною. Країна ставила перед освітою нові завдання – посилити зв’язок школи  з виробництвом, з практикою. Під керівництвом вчительки біології Маслової Ольги Василівни учні самі зробили інкубатор та виростили курей, про що була стаття у газеті «Вечірній Київ» від 1.04.1959 року.

У 60-х роках були створені столярні та токарні майстерні, автоклас, де хлопчики вчилися бути столярами, токарями, автослюсарями. В гаражі стояли дві вантажівки, на яких старшокласники вчилися їздити. Учні могли отримувати права.

Дівчата опановували професію швачки у справжній швацькій майстерні, у кабінеті домогосподарства вчилися бути економними, бережливими господинями.

І 51-ша стала середньою трудовою політехнічною загально освітньою школою.

У період з 1963 по 1968 роки директорами навчального закладу працювали

Рєзник Олексій Миколайович та  Міронов Валентин Павлович